Рыжик_УникумуS, 33 - 29 декабря 2007 04:32

Їй холодно

Вона плаче тихо, хоч сльози легкі,
Течуть по її щоках.
Вона плаче тихо, вона не з тих,
Хто плаче у всіх на очах,
Вона непомітно торкає плече,
Як серце тобі болить.
А раптом колись і душа запече -
Не зможе вона не прийти...


Їй холодно одній,
Інієм з-під вій дивиться вона,
Ти обігрій і зрозумій холодно самій.
Хай навколо всі, її надія - ти...

Їй треба забути, забути тебе,
Із серцем іде війна,
Та буде несила їй жити без
Любові, життя ж не в снах...
І рветься пітьмою цей промінь-струна,
Відчаю немає меж,
Забути навіки так хоче вона,
Любити навіки - теж.

Вона вже сама чекає образ,
Бо хоче забути, йти
І в силах твоїх зупинити час,
Такої тобі не знайти,
Такої, як вітер, таку, як вогонь,
Таку, як гірський кришталь,
Таку, що захочеш до неї в полон,
Полюбиш її печаль...

• 
• 
•