Рыжик_УникумуS, 33 - 16 мая 2008 12:51

Моє сонечко пішло додому...Моє маленьке масеня...Я плакаю....Так хотілось ще побути з ним...Ще трошки,ще хвилиночку...
13 годин разом...Так добре з ним...Вдихати його запах....відчувати смак...Спати,взявшись за руки...Притулятися до нього,зарившись носиком в його шию...Відчувати,як сильно-сильно він обіймає,так,що спиняє дихання...
Як так хотіла цього-дивитись,як смішно він спить,знову роблячи з подушок посерединці "гніздечко" своїми грудьми,як стулив губки "клювиком"...А потім-зранку,бачити,ні,спочатку відчувати,що щось тягне до себе,тулиться,притискає...Відкриваю вочки-а там маленька моя мася,заспана,смішна,з кучериками на голові і червоними від сна щічками...
Перше,що побачила його посмішку..Потім голос-найкращий в світі будильник-його голос...Звук його сміху...
Так,як в моїх мріях,питати:"Сонечко,тобі каву чи чай?З молоком чи без?".А потім разом пити ту саму,мною приготовану каву(найсмачніша кава в місті!) на балконі...
Ставити голову йому на колінця,затримувати ще на 10,15,20 хвилин..Чути про те,що він нікуди не хоче йти...І міцно-міцно обіймати на прощання!
Знати,що там,на подушках його запах...Знати,що він за день не раз відчує на собі мій запах і згадає години,проведені разом...
Я так його люблю,свого ідеального чоловіка...Люблю його посмішку-милу-милу і смішну....Люблю його долоньки....Люблю слухати,як він співає чи розповідає анекдоти...Люблю обіняти заду,покласти руки на животик,а голову на плечі...Люблю його волоссячко....Просто люблю...Бо він такий-хороший-хороший...Бо ні з ким не буває так добре...Вперше в житті в мене не виринали думки:"В якщо батько зненацька повернеться?"...А коли і виринали,я глушила їх фразою:"Ну і що?Я маю право повалятись в ліжку голяка з своїм коханим чоловіком!...."
Я кохаю його....Такого різного-смішного,серйозного,збудженого,навіть злого-і того люблю!
Вже так звично бачити його постать в своїй квартирі-висока "жердина" в блакитному,нечутно ступає по коридорі чи та сама жердина,завернута в простирадло,з смішком йде на балком покурити зі мною з фразою:"Ще ніколи не ходив голяка в чужій хаті..."Все буває вперше,маленький,все буває...
А знаєте що?Я ЩАСЛИВА!І не важливо що там в нього-кохання,його зародки чи симпатія-йому добре зі мною!Просто добре!А мені з ним!І ще краще від того,що я можу і хочу признатись в цьому-що я люблю його...Ні,не йому..Бо він,розумничка,певно і так все бачить...
Просто мене розпирає...Мене плющить,рве і розриває-Я ЩАСЛИВА,буває ж так?
Я люблю,його,люблю...рідного,милого...просто люблю-а все інше-суєта суєт...Є я і він...І хай весь світ зачекає!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

• 
• 
•